Як тортик їхав автостопом


#1

Коли я вчилася в університеті, ми з друзями любили їздити автостопом з Новосибірська в Томськ і назад. У Томську у нас жили друзі, а в мене — ще й тітка. Так що частенько ми збиралися з ранечку, виходили на трасу — і десь після обіду вже були в Томську.

Одного разу ми з другом так поїхали до Томська, а коли через пару днів зібралися назад, то вирішили прихопити з собою наш улюблений тортик «Шапка Мономаха», щоб пригостити мою сусідку по гуртожитку. До того ж погода дозволяла — з ранку було прохолодно, і ми вирішили ризикнути, адже на наш погляд ніщо не зрівняється за смаком з томскими тортиками!!!

Ось так ми і рушили в зворотний шлях. Але з самого початку подорож не заладилося. Всі машини, які нас обирали, могли довезти до сусіднього села. Так ми змінили машин п'ять, а поїхали від Томська всього кілометрів на 20-30. І час вже підкрадалося до полудня. І, як на зло, з-за хмар виглянуло сонце і стало припікати наш тортик. У підсумку ми ще 5-7 кілометрів пройшли пішки, а тортик вже розпливався від спеки...

І тут нас підібрав КАМАЗ. Це було щось! Я зі своїми короткими ногами ледве-ледве могла залізти в кабіну, а тут ще й тортик! Потрібно сказати, далі їхали ми благополучно — до самого Новосибірська. А коли приїхали, виявилося, що наш тортик в Камазі растресся і став схожий не на шапку, а на корж. І вже в самому Новосибірську ми з нашим тортиком потрапили під дощ... Але сусідка все одно була дуже рада тому, що ми його привезли.