Робота для студентів — як складно жити


#1


Кажуть студенти — це унікальні співробітники. «Чисті листи», які тільки й чекають того, що на них хтось акуратним почерком завдасть перші, але вже вагомі рядка. Так що ж?! Де бажаючі? Чому нам так часто відмовляють з-за віку і статусу — СТУДЕНТ?!

Моя історія почалася з того, що сидіти на шиї в батьків не вистачало більше сил. Постійно доводилося звітувати за кожну копійку взяту у них «погуляти», на подарунки, на одяг і т. д. Постійно доводилося вислуховувати докори, що я марнотрат, тряпишница (хоча це і зараз турбує мою маму). І не можливо було донести до них, що я просто молода дівчина і хочу модно одягатися, гуляти з подругами, купувати гарні подарунки близьким...

І ось я вирішила влаштуватися на роботу, на той момент я була студенткою третього курсу (йшов шостий семестр).

Перший рік пошуку був невдалим — працівники потрібні на постійний робочий день і мені всього 19 років, а як бути якщо я вибрала очна освіта, т. к. вважаю все інше освіта — не освітою (вибачте за каламбур). А де можна було хоч якось поєднувати, зарплата була копійчана. Кажуть «на безриб'ї і рак — риба» ну ні, не згодна і ні коли не погоджуся з тим, що на співробітників хтось має право економити. Хто хоче посперечатися — давайте!, але я ж не йшла підлоги мити, я намагалася влаштуватися, що б отримати досвід і відповідно робота була нехай і легкою, але не останньою в ланцюжки становлення робочого процесу. Так і мій вік зовсім не відповідав побажанням роботодавців, скрізь були потрібні від 23 і з досвідом роботи, а я закінчу інститут в 21 і де два роки досвіду набиратися?!

Так ось, рік потому — я влаштувалася на роботу. Проходила співбесіди в таємниці від близьких, щоб не злякати удачу, а коли пройшла: заявила всім, що влаштувалася і з понеділка виходжу на роботу. Батьки звичайно посопротивлялись, але мене не переконаєш!!!

І ось воно — довгоочікуване робоче місце, з власним комп'ютером, купою обов'язків, багато з яких не зовсім зрозумілі, перший трудовий договір і перше розчарування. Керівник, який скористався моєю наївністю і пообіцявши гори, в трудовому договорі завуалював стільки всього, що восьми годинного робочого дня з 20 хвилинами на обід не вистачало на виконання доручень, та й зарплата як студенту без досвіду роботи була відповідною.

У результаті в нашій з ним розмові, де я намагалася все-таки з'ясувати, як так, чому стільки всього, а я одна. І де обіцяні премії (які в підсумку від мене не залежали і я б ніколи їх не отримала)... він сказав чесно: «Я роботодавець і як все хочу отримати більше прибутку при менших витратах». І все, після цих слів я звільнилася за власним бажанням і зайнялася пошуком більш чесного керівника!!!

Хоча мені то скаржитися, все таки робота дала мені не мало досвіду (цілих шість місяців)) і колектив не складався з одного самодура начальника, а були достойні люди, які мене багато чому навчили. І, до речі, написали дуже не поганий відгук.

Зараз я на останньому курсі політехнічного інституту. У мене такі ж великі амбіції і купа планів на майбутнє, мені всього 21 (а не 23, а роботодавці вказують вакансії). Я працюю не за фахом, але поряд з інститутом і не поганим начальником. Так що шукайте, помиляйтеся, вчіться і у Вас все вийде)))