Пригода в подорожі. А ось цікавий - судити Вам


#1


Ця історія сталася зі мною, коли ми ходили в велопохід по Кавказу. Команда у нас скатаний, кожен за щось відповідає (командир, медик, фотограф тощо). Я ж вже вкотре була завгоспом. Із завданням впоралася, всі були ситі і доволные.
А от один раз я трохи промахнулася з купівлею...

Заїжджаємо в невеликий гірський аул, наш командир мені каже, що треба б прикупити якогось алкоголю — презентувати його водієві лісовоза, який підкине нас до перевалу (ми б, звичайно, і самі заїхали, але аж надто вони своїми лісовозами розвернули дорогу).

Я, юна і недосвідчена в алкоголі 19-річна дівчина (незважаючи на 2й курс Політеху)) купила саму маленьку пляшечку горілки — мабуть 0,5 л. Купила, спакувала і забула.

І ось, договарились з лісовозом, доїхали майже до перевалу (я з ще однією дівчиною — в кабіні, а мужики з великами — в кузові), побачили ведмежатко з ведмедицею, що перебігають дорогу (!), прийшла пора розплачуватися...

Я дістаю з рюкзака малюююсенькую пляшку горілки (водій, звичайно, один там був, але ось тут ще набігли його друзі-колеги, з задоволенням потерая руки в передчутті виноводочного вироби...). При вигляді цієї пляшки виникла хвилинна пауза (причому як у лісовозів, так і у моїх друзів-туристів). Ми потихеньку рюкзаки на великі накинули і ушилися... так що, як вони ділили я навіть не знаю.