Паломническво


#1
Мандрівництво, паломництво завжди було рівноцінним духовного подвигу, подвижництву.

Саме поняття «паломник» здавна означало «учасник хресного ходу з вайями» (пагонами пальм) в руках у свято Входу Господнього в Єрусалим. Віруючі брали участь у цьому хресному ході та приносили додому «гілку Палестини».

На Русі паломників називали мандрівники, каліки перехожі, шанувальники. Прочани пішки йшли в святі місця, мандрівка їх часто тривало тижнями, місяцями.

У наш час саме таке паломництво, звичайно, вкрай важко: ритм життя, робота, так і, що приховувати, прихильність до комфорту, зручностей, не дозволяють нам здійснювати подвиги наших предків. Але це зовсім не означає, що воно для сучасної людини неможливо.

Зараз православне паломництво переживає своє відродження. Головна мета сучасного паломництва залишається колишньою — поклоніння святиням, молитва в храмах і оселях. Людина, відвідавши святі місця, помолившись святим угодникам Божим, набуває в їх особі покровителів, які будуть клопотати за них перед Господом на суді Божому.

Перш, ніж відправитися в паломницьку поїздку корисно отримати благословення священика або духівника. Постарайтеся відповідним чином налаштуватися на зустріч зі святинею. У монастирі потрібно вести себе скромно. Небажано ходити по монаших келіях, вступати з насельниками в пусті розмови.

Святе місце вимагає скромності в одязі. Жінки повинні бути у довгих спідницях і з покритою головою. До святинь (іконам, мощам) потрібно підходити з молитвою і благоговінням, в духовній та тілесній чистоті.