На одній хвилі


#1

Навіяно статтею Сімейні традиції.
Я дуже люблю свою доньку і хочу бути з нею «на одній хвилі». Навіть у такому ранньому віці. Хочу так організувати нашу з нею життя, щоб кожен день був відзначений хоча б одним маленьким, але цікавою подією. Адже саме такі маленькі події і формують особливу емоційну зв'язок між дитиною і батьками.

В даний час я перебуваю у відпустці по догляду за дитиною. Планую сидіти з донькою вдома до 3-х років. А 3 року їй виповниться цим літом. І не тому, що нам в минулому році не дісталося місця в садку. Просто я вважаю, що дитині необхідно бути в постійному контакті з мамою як можна довше, хоча б до трирічного віку.

Я знаю не з чуток, як це морально важко постійно перебувати вдома з дитиною. Розпорядок дня один і той же: підйом, сніданок, ігри, гімнастика, прогулянка, обід, денний сон, полуденок, прогулянка, ігри, вечеря, купання, нічний сон. Список щоденної рутинної роботи теж не додає оптимізму: готування, миття посуду, прибирання, прання, прасування, пробіжка по магазинах. І все це треба примудритися зробити, коли дитина спить або коли (о, щастя!) вічно працюючий батько або хтось із родичів викликається посидіти з ним. І так день у день, протягом 3-х (і більше) років...

І все ж, я щиро не розумію тих матусь, які постійно скаржаться на те, що сидіння вдома отупляє, побут засмоктує і часу для повноцінного спілкування з дитиною зовсім не залишається. На мій погляд, все цілком і повністю залежить від настрою матусі. Потрібно намагатися в кожному день, проведений з дитиною вдома, побачити позитивний момент. Бути мамою – це робота, часом, важка і нервова, але все одно щаслива. Ти – творець робочого процесу. І ти бачиш результат своєї діяльності: здорового, розумного й щасливої дитини.

Наприклад, я намагаюся кожні вихідні кудись виїжджати всією сім'єю. Це може бути поїздка до наших друзів, у яких є маленькі діти. Щоб донька мала можливість спілкуватися з однолітками і приучалась до того, що у вихідні мама, тато і дитина – разом. Ну, і я в гостях не просто розважаюсь, ми обговорюємо з матусями хвилюючі питання, ділимося досвідом, спостерігаємо за нашими дітками – це так смішно і зворушливо. Час пролітає непомітно. Взимку ми ще їздили на Ялинку, льодове містечко, каталися на ковзанах, гуляли в лісі. А влітку планую поїздки на дачу, на море (сусіднє), можливо, вдасться вибратися на Алтай. Загалом, спільних заходів можна понапридумувати безліч. Головне – було б бажання.

А що робите ви, щоб бути ближче до своєї дитини, бути з ним «на одній хвилі»?